- небіжчик
- Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім.
Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
небіжчик
Смотреть что такое "небіжчик" в других словарях:
небіжчик — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
небіжчик — а, ч. 1) Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2) заст. Бідолаха … Український тлумачний словник
небіжчик — (чоловік, який помер), померлий, у[в]мерлий, мертвий, покійник, покійний; мрець, мертвяк, тіло, порох, прах (останки померлої людини) … Словник синонімів української мови
небіжка — 1) небіжчиця, померла, у[в]мерла, мертва, покійниця, покійна Пор. небіжчик 2) див. небога … Словник синонімів української мови
небіжка — и, ж. 1) Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. 2) Жін. до небіжчик … Український тлумачний словник
небіжчиця — і. Жін. до небіжчик … Український тлумачний словник
небіжчиця — жін. до небіжчик … Словник церковно-обрядової термінології
покійний — а, е. 1) Який помер, померлий. || у знач. ім. покі/йний, ного, ч.; покі/йна, ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. 2) рідко. Спокійний. || Зручний (про предмети) … Український тлумачний словник
мерляк — а/, ч., діал. Труп, небіжчик … Український тлумачний словник
покійник — а, ч. Померла людина; небіжчик. || Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе … Український тлумачний словник
